КОНТИНЕНТАЛЬНА ЗЕМНА КОРА

[від лат. continents – тверда земля, материк] – тип земної кори, який розповсюджений в межах континентів Землі. Загальна потужність – 25-35 км в межах платформ, 45-75 км – в межах складчастих зон. За щільністю гірських порід та швидкістю розповсюдження сейсмічних хвиль поділяється на три шари: осадовий, гранітний, базальтовий. Осадовий шар на кристалічних щитах відсутній; на інших територіях має потужність від 1-5 км до 10-20 км (в грабенах, синеклізах). Гранітний шар складений гнейсами, гранітами, кристалічними сланцями. Його потужність змінюється від 10 до 25 км залежно від загальної потужності земної кори. На рівнинах вона досягає 15-20 км, в гірських районах – 20-25 км. Базальтовий шар також має змінну потужність – від 10-15 км до 20 км в межах платформ і до 25-35 км в деяких складчастих системах. До його складу входять основні магматичні породи типу габро та метаморфічні породи високого ступеня метаморфізму (грануліти). Межа між гранітним та базальтовим шарами називається межею Конрада. К.З.К. підстилає близько 40% поверхні Землі та складає 70% об’єму земної кори. Синонім – материкова земна кора.
Рис. 1. Карта потужності земної кори (за глибиною залягання поверхні Мохоровичича)