ГОЛОВКІНСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

Микола Олексійович Головкінський (17(29).11.1834 - 9(21).06.1897) - видатний геолог, доктор геології і мінералогії, професор і ректор Імператорського Новоросійського університету (сьогодні Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова).
Народився 17 (29) листопада 1834 року у містечку Ядринську Казанської губернії. Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Казанського університету у 1861 р. і був залишений на посаді зберігача музею при мінералогічному кабінеті. У 1862 р. відряджений на дворічне стажування у Європу з метою удосконалення знань з геології і мінералогії.  Після повернення до університету у 1864 р. захищає дисертацію "О последовательности организмов в геологические времена" і отримує посаду приват-доцента з геології Казанського університету. У 1866 р. після захисту магістерської дисертації "О послетретичных образованиях на Волге в спеднем течении"  і обирається доцентом. У 1868 р., після захисту докторської дисертації "О пермской формации в центральной части Камско-Волжкого бассейна" отримує ступінь доктора геології і мінералогії, а у 1869 обирається ординарним професором по кафедрі геології і палеонтології.
У 1871 р. запрошений до Новоросійського університету (Одеса) на посаду професора кафедри мінералогії. 1872-1873 рр. перебував у науковому відрядженні у Європі, де удосконалював знання з мінералогії. Розпочав свою діяльність в Одесі з удосконалення мінералогічного кабінету, викладав курси мінералогії, кристалографії (кристалології), кристалофізики, геології. У 1875 р. обирається деканом фізико-математичного факультету, а у 1877 р. - ректором університету. Після добровільної відставки з посади ректора у 1881 р. ще пять років працює професором кафедри мінералогії, а у 1886 р. залишає викладацьку діяльність і переїзджає з Одеси до свого кримського маєтку "Кастель". Згодом приймає запрошення Таврійського земства зайняти посаду головного гідрогеолога з метою вирішення проблеми обводнення Криму.

М.О. Головкінський вперше у світовій науковій літературі обгрунтував поняття про коливні (епейрогенічні) рухи земної кори і розробив метод їх виявлення в розрізі осадових порід. Він установив залежність формування шарів від переміщення берегової лінії ("правило Головкінського"), а також увів у російську літературу поняття фації. Приділяв значну увагу вивченню чинників, які зумовлюють переміщення фацій в часі і просторі. Увів поняття геологічного горизонту, довів зв'язок річкових терас і сучасних геоморфологічних форм з вертикальними рухами земноъ кори. М.О. Головкінського вважають першим офіційним гідрогеологом - у 1886 р. уперше в світі була введена посада "головний гідрогеолог" Таврическої земскої управи, на яку було призначено М.О. Головкінського. За 10 років активного вивчення Криму Головкінський М.О. стає одним із кращих спеціалістів з підземних вод Росії, встановлює походження гребеня Головного пасма Кримських гір (кораловий риф), визначає закономірності динаміки карстових джерел, займається забезпеченням населених пунктів підземною водою. Ним були висунуті ряд оригінальних положень щодо походження і режиму підземних вод Криму, а також організовані дві обсерваторії: артезіанська - у Саках, і гідрологічна  у його власній садибі в Алушті. Останньою працею М.О. Головкінського було складання геологічного путівника для екскурсії учасників VII Міжнародного геологічного конгресу, до якого він не дожив 10 діб.
Рис. 1. Головкінський Микола Олексійович - видатний геолог, доктор геології і мінералогії, професор і ректор Імператорського Новоросійського університету