ГЛАУКОФАН

Розділ: 
[від гр. glaukos - блакитно-зелений і fanos – «здавалося б» * англ. Glaucophane, рос. глаукофан, нім. Glaukophan, фр. glaucophane, ісп. glaucofana; gastaldita] – мінерал класу силікатів, лужний амфібол. Формула: Na2(Fe,Mg)3Al2Si8O22(OH)2. Колір сірий, темно-синій, лавандово-синій. Напівпрозорий або просвічує. Твердість 6-6,5. Густина 3,1—3,3. Спайність досконала. Сингонія моноклінна. Форма кристалів короткостовпчаста, довгопризматична, голчаста. Агрегати радіально-променисті, повстеподібні, стовпчасті. Широко розповсюджений мінерал, особливо у кристалічних сланцях (глаукофанових, слюдяних та ін.) в асоціації з альбітом, хлоритами, епідотом, кварцом та ін. Утворюється при метаморфізмі базальтів в умовах високого тиску. Глаукофанові сланці розповсюджені у прибережних хребтах Каліфорнії (США), у Швейцарських Альпах, на східному узбережжі о. Корсіка, у Східному Казахстані, на Апшеронському півострові та ін. В Україні зустрічаються у Маріупольському районі та Кривому Розі. Упершее був знайдений та описаний на грецькому острові Сірос (1845) відомим німецьким геологом-мінералогом Йоганном Фрідріхом Людвігом Хаусманом.
Рис. 1. Глаукофан. Колекція музею геологічного факультету університету Бригама Янга (Brigham Young University), штат Юта, США
Рис. 2. Глаукофан у глаукофанових сланцях. Острів Сірос, Греція
Рис. 3. Глаукофан у синьому, глаукофановому сланці із Френсісканського меданжевого комплексу (Franciscan Complex melange). Північно-західна частина затоки Сан-Франсіско, західна Каліфорнія, США. Вік породи - 145 млн рр. (межа юри-крейди)