ГЕОСИНКЛІНАЛЬ

[від гр. geo – Земля, syn – разом, klino – вигинаю, нахиляю * англ. geosyncline, geosynclinal; нім. Geosynklinale; фр. geosynclinal; ісп. geosinclinal] – 1. За первинним тлумаченням (Дж. Холл (James Hall) і Дж. Дана  (James Dwight Dana), кінець 19 ст.), згідно застарілої концепції геосинкліналей - один із головних тектонічних елементів земної кори, рухома лінійна структура значних розмірів, в межах якої інтенсивно проявляються вертикальні і горизонтальні переміщення, магматизм і сейсмічність. Протиставляється платформі. Протягом десятків і сотень млн років в процесі свого розвитку Г. проходить декілька стадій – від прогинання і накопиченням потужної осадової товщі, до підняття і перетворення в гірську складчасту країну. Для Г. характерні такі формації: зеленокам’яна, вулканогенна кремениста, глинисто-сланцева, флішева, моласова. Серед інтрузивних утворень розповсюджені гранітоїдні інтрузії. 2. У сучасному розумінні - синонім складчастого (геосинклінального) поясу. Прикладом Г. на початковій стадії є сучасні глибоководні западини вздовж тихоокеанського узбережжя Азії, а на стадії підняття – гірські країни Альпійсько-Гімалайського поясу. Переважна більшість сучасних геологів вважають це поняття застарілим та пояснюють формування лінійних западин земної кори з позицій тектоніки плит. Незважаючи на це, термін залишається у використанні.
Рис. 1. Стадії розвитку геосинкліналі: 1 - прогинання; 2 - активізації; 3 - орогенна.