ЯДРО ЗЕМЛІ

Центральна частина Землі, обмежена сейсмічною поверхнею на глибині близько 2900 км (середній радіус дорівнює 3470 км). Виділене у 1897 р. відомим німецький сейсмологом Е. Віхертом (1861-1928). Речовина ядра, що складається із залізо-нікелевого сплаву з домішками кремнію та (або) сірки, має підвищену щільність, електропровідність, високу температуру. Поділяється на зовнішнє рідке ядро (глибини 2900-4980 км), перехідний шар речовини, що твердіє (4980-5120 км) і внутрішнє тверде ядро (5120-6370). Залишається недостатньо вивченим об’єктом геології.
Рис. 1. Ядро на моделі будови Землі
Рис. 1. Ядро на геофізичній моделі внутрішньої будови Землі (ОС - зовнішнє ядро, ІС - внутрішнє ядро)