ЮРСЬКИЙ ПЕРІОД

[від назви гір Юра у Швейцарії та Франції] – другий період від початку мезозойської ери тривалістю близько 55 млн рр. (199,6-145,5 млн рр. тому), в межах якого виділяються три епохи (лейас, доггер, мальм), а також одинадцять віків (гетангський, синемюрський, плінсбахський, тоарський, ааленський, байоський, батський, келовейський, оксфордський,  кімериджський і титонський). Відрізняється таласократичністю, своєрідністю ландшафтів та фауни. В Ю.П. посилюються тектонічні рухи, пов’язані з кімерійською (мезозойською) складчастістю, розпочинається розкол Пангеї, відбувається наступання моря на сушу. У ранній юрі переважала материкова суша, море покривало лише 10% площі континентів. У середній юрі морські води Мезотетісу покривають південні райони Східноєвропейської платформи. У пізній юрі відбувається максимальна трансгресія епіконтинентальних морських басейнів у Лавразії. Впродовж Ю.П. Гондвана залишалась здебільшого суходолом. Вологий і теплий клімат ранньої та середньої юри сприяв вуглеутворенню. Значними були прояви магматизму: на початку юри в межах Гондвани, а в кінці – по периферії Тихого океану. Досягають розквіту амоніти та белемніти. Широко розповсюдженими були губки, колоніальні корали, голкошкірі, хребетні. З’явились повітряні ящери і птахи. Володарями різноманітних юрських ландшафтів були динозаври. Знаменною подією Ю.П. було повернення плазунів у водне середовище (іхтіозаври та плезіозаври). Широкого розвитку набули риби. Серед наземних рослин переважали гінкгові, саговникові, хвойні, папоротеві, хвощові. На платформній частині території України за умов низхідних тектонічних рухів і переважання теплого вологого клімату накопичувалися товщі континентальних і морських відкладів. Останні характерні для територій Дніпровсько-Донецької западини, окраїн Донбасу, Галицько-Волинського (Львівського) і Добруджинського прогинів, де існували типові епіконтинентальні морські басейни, які з кінця ранньої юри поступово трансгресували з боку Карпатської та Кримсько-Кавказької морських акваторій. Максимум розвитку морського середовища припадає на кінець середньої та кінець пізньої юри. В морях території мешкали численні амоніти, форамініфери, остракоди, двостулкові та черевоногі молюски, брахіоподи, корали, губки, голкошкірі тощо. В пізній юрі відбувся „вибух” рифоутворення. Біогерми будувалися коралами, моховатками, водоростями, подекуди рудистами. З середини пізньої юри на території України переважають висхідні тектонічні рухи, відбувається регресія морських басейнів. На місці морських акваторій виникають акумулятивні низовини, де формуються червонобарвні та строкаті піщано-глинисті відклади. Територія України належала до Середземноморської біогеографічної провінції. На вододілах півдня панували хвойні рослини, а озерно-алювіальні рівнини опановували папороті та плауни. Наприкінці пізньої юри відбуваються процеси аридизації клімату, що зумовило витіснення папоротево-плаунової рослинності хвойними. Пізньоюрська морська трансгресія призвела до зникнення багатої рослинності озерно-алювіальних та прибережних низовин.

Таблиця 1. Підрозділи юрського періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)

Період Епоха Вік Час, млн
рр. тому
Юра Верхня
(мальм)
Титонський 152,1-145,0
Кімериджський 157,3-152.1
Оксфордський 163,5-157,3
Середня
(доггер)
Келовейський 166,1-163,5
Батський 168,3-166,1
Байоський 170,3-168,3
Ааленський 174.1-170,3
Нижня
(лейас)
Тоарський 182,7-174.1
Плінсбахський 190,8-182,7
Синемюрський 199,3-190,8
Гетангський 201,3-199,3
Рис. 1. Реконструкція археоптерикса - птаха юрського періоду. Музей Оксфордського університету
Рис. 2. Скелет брахіозавра - рептилії юрського періоду в Берлінському музеї історії природи