ФОСФОРИТИ

[від гр. phos – світло, phoros – несучий] – осадові гірські породи, які складаються більш ніж на 50% із аморфних або мікрокристалічних фосфатів кальцію (переважно апа-титу). Нижня межа P2O5 у Ф. дорівнює 18%. Домішками є оксиди феруму (лімоніт), вуглекисле вапно (ка-льцит), алюмосилікати (глинисті мінерали) та ін. Колір чистих Ф. білий, але в природі вони переважно чорні або сірі, рідко зелені, жовті залежно від домішок. Структура масивна, жовноподібна, зерниста, конгломератова тощо. Текстура шарувата, натічна. Го-ловні типи Ф. за місцем утворення – морські та континентальні; за умовами залягання та походженням – пластові, конкреційні, зернисті, черепашкові, карстові, печерні, залишкові, інфільтраційні, алювіальні, метаморфізовані. Утворюється переважно біогенно-хемогенним шляхом, при цьому основним джерелом фосфору є залишки організмів. Перші чотири типи утворилися на дні морів, на глибинах 30-300 м. Їх формування пов’язано з тим, що глибинні води, збагачені Р2О5 і СО2, піднімаються течіями в бік берега і в зоні шельфу стають перенасиченими. В результаті в осад випадають фосфорнокислі солі і вуглекислота. В зоні вузького геосинклінального шельфу формуються пластові поклади Ф., а в межах широкого і похилого платформного шельфу – конкреційні. Континентальні родовища Ф. утворюються тоді, коли карбонатні породи, що містять у розсіяному стані незначну кількість фосфату, зазнають впливу поверхневих вод, насичених CO2. В результаті вапно вилуговується, а фосфат концентрується, утворюючи залишкові родовища Ф. Основні запаси зосереджені в Марокко, США, Казахстані, РФ, Австралії і Перу. На території України Ф. досить поширені, але великих родовищ не виявлено. Родовища та прояви Ф. відомі в межах Волино-Подільської плити, на пн.-сх. і на пд.-зх. Дніпровсько-Донецької западини, окраїнах Донбасу, в Криму та Закарпатті. Промислові запаси Ф. відомі в сеноманському ярусі пн.-зх. частини Волино-Поділь-ської плити біля с. Незвисько. Використовуються переважно для виготовлення фосфатних добрив.