ТЕКТОНІКА ПЛЮМІВ

[від гр. tektonike – будова + англ. plume – пір’їна] – розділ геодинаміки, предметом якого є процеси в нижній мантії, пов’язані з вертикальними перетоками – струменями або плюмами. Останні спрямовані від межі ядро-нижня мантія до верхів мантії (гарячі плюми), а також у зворотньому напрямку (холодні плюми). Теорія Т.П. була сформульована японським геофізиком Ш. Матуямою у 1994 р. Значний вклад у її формування внесли геологи: канадієць Дж. Вілсон (1963, 1969), американець Дж. Морган (1971) та росіянин Д.С. Коржинський (50-ті рр. XX ст.).