СИГІЛЯРІЇ

[від лат. sigillaria - відбиток] - рід плауноподібних рослин, розповсюджених у пізньому карбоні. Належать до родини лепідодентрових. Досягали висоти 20-25 м. Мали прямий стовбур товщиною до 1,5 м. Росли в болотистих місцевостях, утворюючи хащі. Вимерли в ранній пермі. Викопні рештки сигілярій у вигляді зкам'янілих стовбурів, фрагментів кори і відбитків часто зустрічають серед товщ вугілля, сланцюватих глин та пісковиків.  У вугіллі карбонового віку зназне місце посідають перетворені залишки рослинних тканин, властивих листям, деревині і корі сигілярій.
Рис. 1. Фрагмент кори сигілярії
Рис. 2. Репродукція сигілярії
Рис. 3. Залишки стовбура сигілярії. Британія