СЕЙСМІЧНА СТАНЦІЯ

[від гр. seismos – землетрус * рос. сейсмическая станция; англ. seismic station; нім. seismische Station; фр. station seismique, laboratoire seismique; ісп. estacion sismica] – установа, яка здійснює реєстрацію і наступний аналіз землетрусів. Має комплект спеціальної апаратури, до складу якого входять сейсмографи, що регіструють сейсмічні хвилі у вигляді сейсмограм. Залежно від призначення розділяються на опорні і регіональні. Опорні регіструють сейсмічні хвилі переважно на відстані понад 2000 км від епіцентрів. Регіональні сейсмічні станції використовуються для регістрації близьких землетрусів (відстані від епіцентрів до 2000 км). Всі сейсмічні станції світу регіструють землетруси за єдиним (Грінвічським) часом, здійснюють первинну обробку сейсмограм і предають інформацію у відповідні центри для подальшої обробки. Світова система налічує понад 2000 С.С., більша частина яких розміщується поблизу осередків землетрусів. На кінець 20 ст. в Україні працювало 10 стаціонарних сейсмічних станцій. Зараз в Україні налічується 18 сейсмічних станцій і 14 комплексних геофізичних станцій.