ПОПІЛ ВУЛКАНІЧНИЙ

[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – різновид пірокластичного матеріалу у вигляді дрібних частинок лави, уламків окремих мінералів розміром менше 2 мм, що були викинуті в атмосферу і стратосферу при вулканічних вибухових виверженнях. Утворюються в результаті дроблення вулканічними вибухами порід, а також миттєвого застигання тоненьких перетинок між газовими бульбашками викинутої з кратера рідкої лави. Викинутий в атмосферу вулканічний попіл може переміщуватись повітряними потоками на значні відстані. Шари і прошарки попелу використовуються для кореляції товщ порід у стратиграфії. Вулкани планети щорічно викидають близько 3 млрдт. попелу. Хмари попелу є небезпечними для авіації. З екологічної точки зору є небезпечним для здоров’я людини і тварин (дихальні шляхи). Використовується попіл вулканічний для виготовлення бетонів, скла, цементів, фільтрів, теплоізоляції та ін. Синонім – тефра (1).
Рис. 1. Стовпи вулканічного попелу з кратерів Етни. 2002 р.
Рис. 2. Попіл вулканічний під мікроскопом
Рис. 3. Територія поширення хмари попелу від вулкана Ейяф'ятлайокютль 17 квітня 2010 р.