ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРА

[від гр. palaios – давній, zoe – життя] – перша ера фанерозойської історії Землі тривалістю близько 300 млн рр. (542 – 242 млн рр. тому). Назву „П.Е. вперше запропонував англійський геолог А. Седжвік (1838). Згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали, розділяється на шість періодів: кембрійський, ордовицький, силурійський, девонський, кам’яновугільний та пермський. Характеризується інтенсивними тектонічними рухами (каледонська складчастість в середині та герцинська в кінці) в геосинклінальних областях та відносно стабільною обстановкою в межах великих платформ. Впродовж П.Е. відбувався бурхливий розвиток органічного світу – від примітивних морських хребетних до гігантських амфібій та наземних плазунів, від водоростей до хвощеподібних каламітів та деревовидних плаунових, які були матеріалом для утворення численних родовищ кам’яного вугілля. На пд. та пд-зх. території сучасної України впродовж П.Е. утворюються геосинклінальні прогини. Каледонська складчастість у кінці раннього палеозою проявилася лише на обмеженій ділянці Українських Карпат. В результаті герцинської складчастості (девон-перм) виникли гірські системи на місці сучасних Карпат, Кримських гір та Добруджі. В межах платформної частини відбулося формування Доно-Дніпровського прогину, а також численних розломів фундаменту докембрійської платформи та палеозойського фундаменту Скіфської плити. Від початку П.Е. морські умови були на пд.-зх. (Волино-Подільська монокліналь), де накопичувались теригенні і карбонатні відклади. Починаючи з девону осадконагромадження відбувалось також у межах Доно-Дніпровського рифтогену. Значна частина території України впродовж П.Е. була суходолом.
Рис. 1. Підрозділи палеозойської ери, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Ера Період
Вік (початок-кінець)
млн років
  Палеозойська   Пермський 298,9 - 251,9
  Кам'яновугільний 358,9 - 298,9
  Девонський 419,2 - 358,9
  Силурійський 443,8 - 419,2
  Ордовицький 485,4 - 443,8
  Кембрійський 541,0 - 485,4