ПАЛЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД

[від гр. palaios – давній, genesis – походження] – перший геологічний період кайнозойської ери тривалістю 43 млн рр. (66-23 млн рр. тому). Розділяється на три епохи: палеоценову, еоценову та олігоценову. Раніше входив до складу третинного періоду. Впродовж П.П. формувалася складчаста структура альпійських споруд. Гороутворення супроводжувалося коливними рухами прилягаючих частин платформ, які періодично затоплювались морями. Океан Тетіс розпадається на Паратетіс та власне Тетіс. Відбулось повне розділення Індостану, Австралії та Антарктиди. На платформах оживають глибинні розломи, утворюються розколи, відбуваються блокові переміщення, що супроводжуються інтенсивним вулканізмом трапового ти-пу. Формуються континентальні рифти – Африканський та Байкальський. Клімат був рівномірно теплим. На суші панували ссавці, серед рослин – покритонасінні. На території України в П.П. сформувалися осьові частини Гірського Криму і Карпатської покривно-складчастої споруди. На прилеглих частинах Східноєвропейської платформи коливні рухи призвели до трансгресій і регресій палеогенового моря, що вкривало майже всю територію України за винятком Придніпровської, Приазовської та Донецької височин. Дніпровсько-Донецьку за-падину виповнював епіконтинентальний басейн з невеликими глибинами (200-300 м). У межах Причорноморської низовини і рівнинного Криму море мало значні глибини. Карпатський басейн перебував у геосинклінальному режимі. Клімат палеоценової та еоценової епох був теплим, вологим, близьким до субтропічного. В межах Середньодніпровської кільцевої структури Українського щита відбулась тектоно-магматична активізація з утворенням рифтоподібних грабенів, проявом вулканічної діяльності тощо.