МАТЕРИКОВЕ ПІДНІЖЖЯ

Структура перехідної зони земної кори від материка до океану, один із основних елементів підводної окраїни материка, що розміщена між підніжжям материкового схилу та зовнішньою межею ложа океану. Ширина М.П. досягає 200-300 км; в його межах земна кора має усе ще материковий тип, хоча її потужність різко зменшується. Це акумулятивний шлейф на морському дні з перевідкладених осадків (потужність 2-3 км до 5 км і більше) теригенного походження, поверхня якого утворює слабонахилену пологохвилясту, рідше горбисту рівнину. Максимальні кути нахилу (близько 2,50) спостерігаються поблизу основи материкового схилу. Зі збільшенням глибини поверхні М.П. вирівнюється і закінчується на глибинах 3,5-4,5 км. Значна частина поверхні М.П. вкрита конусами виносу, що розміщені напроти гирл підводних каньйонів. Синонім – континентальне підніжжя.
Рис. 1. Материкове (континентальне) підніжжя на схемі структур океанічного дна