ЛІТОСФЕРА

[від гр. lithos – камінь, sphaira – куля] – тверда верхня оболонка Землі, яка включає земну кору і надастеносферну частину верхньої мантії. Потужність Л. в межах материків змінюється переважно в межах 100-250 км, тоді як в межах океанічних западин – 10-80 км. Особливістю літосфери є її вертикальна тектонічна розшарованість (деламінація), за якою виділяють верхню частину - земну кору і нижню - тверду, надастеносферну частину мантії. В горизонтальному напрямку глибинними розломними зонами літосфера розділена на частини – літосферні плити, які ізостатично зрівноважені на пластичній астеносфері. Літосферні плити переміщуються відносно одна одної в горизонтальному напрямку зі швидкістю 5-20 мм на рік. Головним чинником переміщення плит є мантійна конвекція. На границях плит концентрується основна планетарна тектонічна, сейсмічна і магматична активність. Разом з астеносферою Л. утворює тектоносферу Землі, в якій відбуваються основні тектонічні процеси.
Рис. 1. Літосфера на схемі внутрішньої будови Землі