КАЛЕДОНСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ

[від лат. найменування Шотландії – Каледонія] – ранньопалеозойська складчастість (кембрій, ордовик, силур, початок девону). У К.С. виділяють різні за віком фази, назви яких пов’язані з місцями її прояву: ранньокаледонську салаїрську (сардську) – середній кембрій; таконську – рубіж ордовику і силуру; арденську – пізній силур; пізньокаледонську (арійську) – рубіж силуру і девону. Характеризується незавершеністю геосинклінального розвитку, відсутністю типових передгірських прогинів, активним магматизмом і значними тектонічними зрушеннями. Її наслідком було утворення Північноатлантичного суперматерика Лаврентії. В Зх. Європі до каледонідів належать складчасті споруди Британських островів та Скандинавії, в Зх. півкулі – області Ґренландії та Пн. Апалачів, в Зх. Азії – Алтає-Саянський регіон, зх. частина Цн. Казахстану та Пн. Тянь-Шань. К.С. зумовила обширну регресію епіконтинентальних морських басейнів, що призвело до утворення великих просторів суходолу, а також до зміни кліматичних умов.