ДЕВОНСЬКА СИСТЕМА

[від назви графства Девоншир (Devonshire) в Англії] – четверта знизу система палеозойської ератеми. Відклади, які утворилися впродовж девонського періоду. За сучасною хроностратиграфічною шкалою поділяються на нижній, середній та верхній відділи. У нижньому виділяють лохковський, празький і емський яруси, у середньому – ейфельський і живетський, у верхньому – франський, фаменський. Ранньодевонські відклади представлені червоноколірною моласою, яка сформувалася у міжгірських западинах за умов жаркого аридного клімату. Процес формування орогенної моласи супроводжувався розколами земної кори, вулканізмом, складчастістю. Саме тому девонські моласові утворення на території Шотландії, Скандинавії, Ґренландії дислоковані і прорвані інтрузіями. Середній відділ Д.С. в Пн. Америці, Великобританії, Скандинавії, Прибалтиці представлений потужними товщами евапоритових та червоноколірних відкладів (гіпси, вапняки, доломіти, ангідрити, солі). В Аппалачах, Ґренландії, Казахстані та Цн. Азії є поклади вугілля, осадових залізних руд і бокситів, які утворилися в умовах вологого тропічного клімату. До верхнього відділу Д.С. належать морські хемогенні та органогенні карбонатні відклади. Серед континентальних переважають сіробарвні піщано-глинисті товщі, збагачені каолінітом і рослинними рештками, подекуди з прошарками вугілля (Аляска, Канадський Архіпелаг, Тіман, Кузбас). На території України девонські відклади беруть участь у будові великих структур Східноєвропейської платформи. У Волино-Подільській монокліналі та Переддобруджинському прогині вони представлені морськими глинистими, піщано-глинистими, карбонатними товщами. Максимальна потужність у цьому регіоні становить 2700 м (Львівський прогин). Нижньодевонські червоноколірні пісковики і аргіліти поширені на Поділлі, де відслонюються в долині р. Дністер і його лівих приток. У Дніпровсько-Донецькій западині на окремих ділянках потужність відкладів Д.С. досягає 4000 м. Вони представлені аргілітами, алевролітами, пі-сковиками, глинисто-піщаними та вулканогенними утвореннями. У Донецькому прогині відклади Д.С. виявлені на пд.-зх., де вони залягають неглибоко та подекуди виходять на поверхню. Середньо- та верхньодевонські товщі складаються з пісковиків, доломітів, аргілітів, вапняків, строкатобарвних та вулканогенних порід загальною потужністю понад 1000 м. З Д.С. пов’язані поклади нафти і газу, кам’яного вугілля, мідистих пісковиків, горючих сланців, залізних руд, бокситів, кам’яної і калійних солей. В Україні поширені девонські поклади нафти, газу, кам’яної і калійних солей в Дніпровсько-Донецькій западині.
Таблиця 1. Підрозділи девонської системи
Система Відділ Ярус Вік, млн років тому
Девон Верхній Фаменський 372,2—358,9
Франський 382,7—372,2
Середній Живетський 387,7—382,7
Ейфельський 393,3—387,7
Нижній Емський 407,6—393,3
Празький 410,8—407,6
Лохковський 419,2—410,8
Поділ дається відповідно до ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії) станом на 02.2017