ГІПОТЕЗИ ТЕКТОНІЧНІ

[від гр. hypothesis – припущення, tectonike – будівництво] – група гіпотез, які створені з метою пояснення причин тектонічних рухів та еволюції структур земної кори і літосфери. В другій половині XVIII ст. та першій половині XIX ст. сформувались дві геологічні (тектонічні) школи: нептуністів та плутоністів. Перші вважали, що всі геологічні тіла сформувались у воді, інші чинником їх утворення вважали тектонічні рухи, зумовлені внутрішнім „жаром”. Перемогли погляди плутоністів. Пізніше сформувались дві тектонічні планетарні теоретичні моделі – „фіксизм” і „мобілізм” (терміни запропоновані у 1924 р. швейцарським геологом Е. Арганом). Вони тривалий час протистоять одна одній і є предметом великої геологічної суперечки. В межах фіксистської концепції сформувались гіпотези ізостазії та базифікації, вчення про геосинкліналі та платформи. Теоретичну основу мобілізму складає теорія літосферних плит (плитотектоніка). Активно розвиваються гіпотези тектоніки плюмів та тектоніки ядра.