ГІПОТЕЗА ТЕКТОНІКИ ПЛЮМІВ

[від гр. hypothesis – припущення + tectonike – будівництво + англ. plume – пір’їна] – гіпотеза, що пояснює розвиток процесів в межах мантії Землі. Її автор, японський геофізик Ш. Матуяма (1994) запропонував теоретичне пояснення сейсмічних спостережень. Згідно Г.Т.П. матеріал океанічних літосферних плит, занурюючись в глибини Землі, затримується на межі між нижньою та верхньою мантією. Холодний матеріал плит накопичується тут протягом сотень млн рр., доки не прорве межу. Занурюючись до межі ядра, він формує холодний плюм. Витіснений з ядра гарячий плюм зумовлює розкол і дрейф новоутворених континентів. Холодний суперплюм розвивається під суперконтинентом (напр., Лавразією) на стадії його формування, тоді як гарячий суперплюм є головним чинником розходження літосферних плит.
Див.: