ГІДРОЛАКОЛІТИ

[від гр. hygor – вода, lakkos – порожнина, lithos – камінь] – 1. Маси ґрунтового льоду, які за лінзовидною формою схожі на лаколіти. Утворюються в приповерхневій зоні товщ багаторічномерзлих порід у місцях розвантаження напірних підземних вод, а також при промерзанні систем наскрізних проталин під термокарстовими озерами. 2. Горби пучення висотою до 25-40 м, іноді до 70 м і діаметром до 200 м, які утворюються в областях розвитку багаторічної мерзлоти в результаті випирання поверхневих шарів порід внаслідок збільшення об’єму замерзлої лінзи (у формі лаколіта) підземних вод. Формування горбів триває десятки років під дією гідродимамічного напору і циклічного замерзання впровадженої води. Місцеві назви – „булгунняхи” (Якутія), „пінго” (Канада, Аляска), "пальза" (Феноскандія), "тебелери" (Пд. Сибір), "туфури" (Ісландія).
Рис. 1. Розріз гідролаколіта (2). Видно товщу льоду.
Рис .2. Гідролаколіт (1 - Neadle Ice) у структурі горба пучення