ГОРСТ

[від нім. Horst – гніздо, високо підняте укриття] – розривна структура земної кори, центральна частина якої, обмежена розломами майже паралельного простягання, відносно значно піднята (сотні і тисячі метрів) і на поверхні складена більш давніми породами, ніж в крайових опущених частинах. Розміри Г. можуть досягати в поперечнику десятків км, амплітуди переміщення – декілька км. Приклади: гори Вогези, Шварцвальд, Сьєра-Невада, Гарц. Термін уведений видатним австрійським геологом Едвардом Зюссом у 1873 р.
Рис.1. Горст і грабен