ГОЛОЦЕНОВИЙ ВІДДІЛ

[від гр. holos – увесь, kainos – новий] – верхній відділ четвертинної системи. Історично спочатку був виділений видатним фр. геологом Е. Огом в якості верхнього відділу, пізніше використовувалась назва „сучасні (голоценові) відклади”. Об’єднує відклади, що утворилися впродовж голоценової епохи четвертинного періоду (за останні 11,7 тис. років). В межах території України представлений переважно алювіальним, озерно-болотним, лиманно-морським генетичними типами, а також ґрунтами. Алювіальні відклади складають заплавні те-раси і представлені пісками руслової фації й піщано-глинистими породами заплавної та старичної фації потужністю до 3-5 м. В гірських та передгірських районах – невідсортованим гравійно-галечниковим матеріалом. Озерно-болотні відклади поширені в основному на Поліссі і представлені суглинками та глинами з прошарками торфу й мулу. Їхня пересічна потужність – 15 м. Лиманно-морські відклади поширені на шельфі й лиманах Чорного й Азовського морів. Вони складаються з мулів, глин і пі-сків потужністю до 15-30 м. Менш поширені еолові відклади (дрібно- та тонкозернисті піски), що зустрічаються в Середньому Придніпров’ї та Поліссі. Обмежені площі мають обвально-осипні, зсувні, пролювіальні утворення переважно в Кримських та Карпатських горах, відклади грязьових вулканів Керченського п-ва. До Г.В. належать також техногенні відклади відвалів, териконів, хвостосховищ, що займають значні площі у Кривбасі, Донбасі, Придніпров’ї та ін. Відклади Г.В. активно використовуються як корисні копалини (торф, сапропель, піски, гравій, галька, глини та ін.).
Таблиця 1: Голоценовий відділ у складі четвертинної системи, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Система Відділ Ярус Вік, млн
рр. тому
  Четвертинна   Голоценовий    0,0117 - 0
Плейстоценовий   Верхній 0,126 - 0,0117
  Середній  0,781 - 0,126
  Калабрійський  1,80 - 0,781
   Гелазький  2,58 - 1,80