ГЕОХІМІЧНИЙ ЦИКЛ

Розділ: 
[від гр. geo – Земля, chimia – хімія + kyklos – коло] – за В.І. Вернадським (1922), сукупність послідовних явищ і процесів, що приводять до кругообігу хімічних елементів і їх сполук у земній корі. Кругообіг відбувається завдяки процесам вивітрювання, утворення осадків, діагенезу, метаморфізму, магматизму та ін. Кожний хімічний елемент має свій Г.Ц. Необхідно розрізняти колові процеси (цикли) в межах однієї геосфери – земної кори від загальних Г.Ц., що охоплюють міграцію того чи іншого елемента в усіх поверхневих геосферах Землі. В масштабах планети процеси Г.Ц. є поверхневими явищами, що відбуваються лише в земній корі і не стосуються внутрішніх оболонок планети. Для оцінки швидкості кругообігу, обмінних процесів в окремих елементах Г.Ц. (літосфері, гідросфері, атмосфері, живій речовині) використовують середню тривалість перебування в них окремих елементів. Наприклад, тривалість знаходження карбону в живій речовині становить 7-8 рр., в осадових породах – 400 млн рр.; оксиген (кисень) в атмосфері затримується на 3800 рр., вуглекислий газ – на 6 рр., тоді як в океані він перебуває близько 330 рр. Поняття Г.Ц.” дозволяє зв’язати окремі геохімічні процеси в єдину систему, оцінити основні шляхи міграції хімічних елементів, відтворити історію кожного елемента в земній корі.
Рис. 1. Схема геохімічного циклу карбону