ГЕОЛОГІЯ ІНЖЕНЕРНА

[від гр. geo – Земля, logos – вчення] – 1. За акад. Є.М. Сергеєвим (1982), наука про геологічне середовище – його властивості, динаміку, а також раціональне використання та охорону у зв’язку з інженерно-господарською, перш за все інженерно-будівельною діяльністю людини. 2. За проф. В.Т. Трофімовим та В.А. Корольовим - геологічна наука, яка вивчає морфологію, динаміку і регіональні особливості верхніх горизонтів земної кори (літосфери) і їх взаємодію з інженерними спорудами (елементами техносфери) у зв'язку із господарською, перш за все інженерно-будівельною діяльністю людини. В межах Г.І. виділяють три основні розділи: інженерне ґрунтознавство (вивчення гірських порід і ґрунтів), інженерну геодинаміку (вивчення геологічних процесів) та регіональну інженерну геологію (вивчення територій). В сучасних умовах доцільно розглядати Г.І. як складову геології екологічної.
Рис. 1. Структура сучасної інженерної геології та її основні наукові напрямки: 1 - інженерне грунтознавство; 2 - інженерна геодинаміка; 3 - регіональна інженерна геологія; а - загальне грунтознавство; б - загальна інженерна геодинаміка; в - загална регіональна інженерна геологія; г - геодинамічне грунтознавство; д - регіональна інженерна геодинаміка; е - регіональне грунтознавство