ВАЛАНЖИНСЬКИЙ ЯРУС

[від назви замку Валанжин поблизу м. Невшатель, Швейцарія] – стратиграфічний підрозділ, другий знизу ярус крейдової системи Міжнародної хроностратиграфічної шкали. Об’єднує відклади, сформовані впродовж 140-134 млн рр. тому. В типовому розрізі (Пд.-Сх. Франція) складений вапняками, глинами і мергелями морського походження потужністю понад 200 м із залишками їжаків, пелеципод і амонітів. Розповсюджений в області Тетіса (Альпи, Карпати, Кавказ). На території України відклади В.Я. поширені в Криму, Карпатах, Волино-Поділлі, Донбасі і Причорноморській западині. Товщі В.Я. часто вміщують родовища природного газу і нафти (Зх. Сибір, Прикаспій, Ямал). Позначається індексом K1v.
Таблиця 1: Валанжинський ярус у структурі крейдової системи, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Система Відділ Ярус Вік
  Крейда   Верхня   Маастрихт  72,1—66,0
  Кампан  83,6—72,1
  Сантон  86,3—83,6
  Коньяк  89,8—86,3
  Турон  93,9—89,8
  Сеноман  100,5—93,9
  Нижня   Альб  113,0—100,5
  Апт  125,0—113,0
  Барем  129,4—125,0
  Готерів  132,9—129,4
  Валанжин  139,8—132,9
  Беріас  145,0—139,8