АЛЬПІЙСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ

[від назви Альпійської гірської системи] – наймолодша, переважно кайнозойська складчастість (< 60 млн рр.), яка широко проявила себе в Середземноморському і Тихоокеанському рухомих поясах та спричинила виникнення гірських споруд (альпінід) у ліквідованих геосинклінальних областях. Супроводжувалась інтенсивною тектоно-магматичною активізацією. Дана епоха тектоорогенезу розпадається на декілька фаз, які мають обмежене розповсюдження в просторі-часі: ларамійська (маастрихтський вік крейди – палеоцен); піренейська (рубіж еоцену й олігоцену); савська (рубіж олігоцену й міоцену); аттична (кінець міоцену); штирійська (середина міоцену), роданська або донська (середина пліоцену); волоська (плейстоцен). В результаті їх прояву утворилися складчасто-покривні гірські споруди. Охоплені А.С. території зберігають високу тектонічну активність дотепер, про що свідчить інтенсивно розчленований рельєф, порушення залягання товщ осадових порід, прояви магматизму, висока сейсмічність. До А.С. належать гірські системи Піренеїв, Апеннін, Альп, Балкан, Карпат, Криму, Кавказу, Паміру, Гімалаїв та ін. У Тихоокеанському поясі – хребти Камчатки, Японських островів, Берегові хребти Пн. Америки, Анди та ін.