АВЛАКОГЕН

 
[від гр. avlakosборозна, genos – народження] – глибокий (до 5-10 км і більше) і вузький, лінійно витягнутий грабен у фундаменті давньої платформи, перекритий осадовим чохлом. Поняття введено акад. Н.С. Шацьким (1960). Це давній рифт, обмежений розломами й заповнений осадками значної (до 10-12 км) потужності. В межах А. часто накопичуються потужні соляні товщі, проявляється базальтовий магматизм. З А. пов’язані родовища газу, нафти, кам’яної солі та ін. корисних копалин. Наприклад, Дніпровсько-Донецький А.
Рис.1. Будова авлакогену