АБІСАЛЬНІ ВІДКЛАДИ

 
[від гр. abyssos – бездонний] – глибоководні (глибше 2 км) океанічні відклади, що складаються переважно з мулів органогенного та полігенного походження. Формуються у віддалених від берега областях океану переважно в межах абісальних рівнин, які характеризуються незначним привнесенням тонкодисперсних мінеральних частинок. У даних умовах утворюються переважно органогенні та полігенні А.В. Серед органогенних переважають планктоногенні відклади, сформовані шляхом накопичення уламків скелетів планктонних організмів: карбонатних – форамініфер, коколітів, птеропод; кременистих – радіолярій та діатомових водоростей. Полігенні А.В. представлені червоною глибоководною глиною. Вони займають значні площі абісальних котловин океану на значних глибинах (понад 4000 м). Серед океанічних - це найбільш дисперсні осадки, вміст глинистих частинок у яких перевищує 70%. До складу червоної глини входять: нерозчинні залишки форамініфер, занесені в центральні області океану глинисті та колоїдні теригенні частинки, еоловий пил, кременисті залишки радіолярій і діатомей, метеоритні частинки, зуби акул та ін. На поверхні А.В. зустрічаються залізо-марганцеві конкреції розміром від 2-5 см до 10 см у діаметрі. Вперше термін “абісальні відклади” запропонував у 1907 році німецький дослідник Отто Крюммель.
Рис. 1. Зони і області океану