АБРАЗІЯ

 
[від лат. abrasio – зіскоблювання, зскрібання] – 1. У широкому розумінні - процес механічного зскрібання поверхні гірських порід в результаті тертя між частинками породи і рухомими частинками при їх переміщенні вітром, хвилями, льодовиками, текучими водами або силою тяжіння. 2. У вузькому розумінні - екзогенний геологічний процес руйнування гірських порід хвилями і течіями в береговій зоні морів, озер та водосховищ. Найбільш активно А. проявляється біля самого берега під дією прибою. Значну роль при цьому відіграють підхоплені хвилями уламки порід. Менш інтенсивно відбувається підводна А., яка розповсюджена на глибинах до перших десятків метрів в морях та до 100 м в океанах. Абразійний ефект зумовлений, головним чином, властивостями порід берега, руйнівною силою хвиль, контуром берегової лінії, нахилом підводного схилу. На локальних ділянках також значну роль відіграють хемогенні та біогенні процеси, а також антропогенні фактори. Під дією А. утворюються різні абразійні форми рельєфу. На узбережжях найпоширенішими надводними формами є кліфи (абразійні уступи), а підводними – бенчі (абразійні тераси). В межах України А. найбільш розповсюджена на пн.-зх. узбережжі Чорного моря, вздовж пд.-зх. берегів Кримського півострова, на узбережжі Азовського моря – між косами Федорова і Кривою. Абразійні процеси поширені також на незакріплених узбережжях Дніпровських водосховищ. За даними проф. Ю.Д. Шуйського (1989), довжина абразійних берегів Чорного й Азовського морів у межах України становить понад 40% від загальної довжини берегової лінії.
Рис. 1. Абразійний берег на південно-західному узбережжі Португалії
Рис. 2. Абразійний берег, складений пухкими породами. Північно-східна Німеччина